Рекордний експорт vs торгові бар'єри, або Як вижити трейдеру?

Джерело

АПК-Інформ

1750

Олена Нероба

Менеджер з розвитку бізнесу Maxigrain

Цього року Україна як ніколи наблизилася до обсягу валового збору сільгосппродукції в 100 млн тонн, а перша половина 2019/20 МР характеризується рекордно високими темпами експорту, що свідчить про затребуваність української продукції на світовому ринку. При цьому трейдинг залишається ризикованим, ринок переповнений факторами впливу, внаслідок чого прогнозованість цінової ситуації й обсягів споживання стає все більш абстрактною... До того ж ніхто не скасовував торгові бар'єри.

Як впоратися з таким інформаційним потоком трейдеру і на що звернути увагу? Про це і не тільки ІА «АПК-Інформ» поговорив із менеджером з розвитку бізнесу Maxigrain Оленою Неробою.

 

- Через рекордне виробництво пшениці, ячменю та соняшнику, а також другий після рекордного обсяг валового збору кукурудзи в Україні ринок функціонує в умовах «високий врожай – низькі ціни». Чи можна пишатися рекордними обсягами експорту за таких умов?

- Україна в 2019/20 МР зібрала понад 28 ММТ пшениці, більше 14,5 ММТ соняшнику та більше 9 ММТ ячменю. Виробництво ячменю на одному з найвищих рівнів із 2010/11 МР, більше було лише в 2016/17 МР – майже 10 ММТ. Цьому сприяли високі ціни на ячмінь на світовому ринку, які сформувалися в останні 3 сезони через зниження глобальної пропозиції даної зернової в світі. Збільшення пропозиції ячменю, яке тривало з 2012/13 МР, почало знижуватися з 2016/17, сягнувши минулого року позначки 166 ММТ. Цього року глобальна пропозиція зросла до рекордного рівня – 180 ММТ, при цьому імпорт збільшився лише на 8%, отже, перехідні залишки зростуть, і такого інтенсивного зростання ціни очікувати не доводиться.

Якщо говорити про пшеницю, то врожай, який перевищує 28 ММТ, є рекордним показником для України. При цьому у валовому зборі традиційно переважала фуражна та низькопротеїнова продовольча пшениця. На тлі великої пропозиції високопротеїнової пшениці в Росії на ринку сформувався попит на українське зерно, і на сьогодні майже 70% з експортного потенціалу, оціненого в 19,5 ММТ, уже реалізовано. Останнім часом ринок знаходиться в бичачому тренді, оскільки, крім високих темпів експорту з боку України та ЄС, виробництво наступного року в низці країн може скоротитися через зниження обсягу посівних площ в Україні та США, а також неврожаю в Аргентині, Австралії та Китаї.

Соняшник, незважаючи на традиційний тиск на цінову ситуацію в період збирання, має попит серед переробників, тому що недозавантажено потужності, а попит на соняшникову олію підтримується високою вартістю пальмової олії. Рекордні обсяги експорту в такі стислі терміни – це показник того, що ринку цікаво українське зерно і, незважаючи на міцну гривню, воно залишається найдешевшим на світовому ринку.

 

- Як усе це в сукупності зі зміцненням курсу гривні позначилося на маржинальності експорту зернових і олійних, а також продуктів їхньої переробки?

- Звісно, міцна локальна валюта робить ціни на експортні товари не настільки привабливими. В умовах знижувальної цінової кон'юнктури для реалізації зростаючих обсягів українським виробникам доводиться знижувати рентабельність. У майбутньому собівартість може ще зрости через запуск ринку землі. Практично всі виробники зазнали збитків через курсову різницю, а багато трейдерів працюють на маржі, в 1,5-2 рази нижчій за звичну. Але сьогодні пшениця й олія мають гарну фундаментальну підтримку, отже, найближчими місяцями є шанс відновити маржу. При цьому багато компаній воліють не ризикувати і не укладають контракти на весну/літо та новий урожай.

 

- Чи сприяло це збільшенню конкурентоспроможності української агропродукції на світовому ринку? Або в умовах високого глобального виробництва трейдери всіх країн працюють за +/- рівних умов?

- Сьогодні світ є настільки заполітизованим, що цінник однаково реагує як на зміну S&D, так і на геополітичні зміни. Великі країни-виробники можуть чинити тиск на покупців за допомогою маніпуляцій із постачанням інших товарів.

 

- З початку 2019/20 МР також відзначалося зміцнення російського рубля (нехай і не настільки значне) й ослаблення євро. В результаті на єгипетському ринку з причорноморською пшеницею посилено конкурує європейська. З урахуванням якісних характеристик зернової наскільки це ускладнює роботу українським експортерам?

- Ослаблення євро – головний фактор, який дозволив Франції повернутися на тендери GASС, а на тлі завищених очікувань російських виробників щодо премії за протеїн структура закупівель єгипетського держоператора відрізняється від традиційної. Частка російського зерна скоротилася майже на 20 пп, поставки з Франції займають 9%, частка України зросла з 6% (минулого року) до 19% (станом на сьогодні). Євродолар знаходиться на рівні 1,11-1,12 і не може вже досить довго вийти з цього коридору, а Франція готова збільшувати експорт. При цьому окремі традиційні для неї ринки імпорт скорочують. Отже, на ринку Єгипту ми відчуємо конкуренцію з Францією. Решта ж українських покупців поки залишається нашими: «навіщо платити більше?»

 

- Поточного сезону відзначається активний інтерес до закупівель української пшениці, кукурудзи та ячменю з боку Туреччини. На Вашу думку, чим це обумовлено?

- Туреччина крім внутрішнього споживання займається реекспортом, і частково зростаючий попит обумовлений продажами в напрямку Сирії, Ірану й інших країн, яким через санкції важко самостійно здійснити закупівлі на ринку. Зараз Іран закупив російську пшеницю з постачанням у грудні за 212 USD/т на умовах FOB і відновлює імпорт після трирічної перерви. Очікуваний попит із боку держоператора – 3 ММТ до кінця березня 2020 р.

 

- З урахуванням високої конкуренції з боку Росії на турецькому ринку наскільки перспективним його можна вважати? В цілому, які ринки збуту варто розглядати як найбільш цікаві в 2019/20 МР?

- У липні-листопаді 2019 р. Росія продала майже 18 ММТ пшениці, що значно поступається торішньому показнику (20,6 ММТ). Зниження експорту на 18% обумовлено невідповідністю цінових очікувань виробників та імпортерів. Високий протеїн ключовим покупцям не був потрібен, і спред між фуражем і продовольчим зерном був мінімальним. Єгипет і Туреччина залишилися лідерами в рейтингу російського експорту. Але ситуація, яка складається на російському ринку, не схожа на створення умов чесної гри. ВТБ, хоч і заявляє про те, що не має наміру торгувати зерном на постійній основі, все ж погоджується, що нафта – ресурс не вічний, а ось зерно росте круглий рік. Росія інтенсивно намагається освоювати нові ринки, і держава підтримує цю експансію. Конкуренція на ринку Туреччини підтримується торгівлею зброєю між Росією й Анкарою, але турки, на відміну від російських трейдерів, більш вільні у виборі, тому тут питання лише в ціні. Хто дешевше, той і продався.

 

- З урахуванням світової кон'юнктури які культури можна віднести до найбільш вигідних із точки зору експорту поточного сезону?

- Я очікую цінове ралі в секторі пшениці та бачу декілька факторів кукурудзяної підтримки. Це ж не соя, яку не можна згодувати мертвим китайським свиням. На ринку зерна цього сезону приказка про «обід за розкладом» працює повною мірою. Брак пропозиції фуражу та зростання цін на м'ясо підштовхнуть виробників свинини, курятини і яловичини до збільшення виробництва, а отже, і зростання попиту на кормову групу.

 

- Які особливості сезону-2019/20 Ви могли б виділити на зерновому й олійному ринках?

- Забавно, але 2019-й за китайським календарем – Рік свині. І для азіатських свинок він видався невдалим. Смертельно невдалим. Або свині в Китаї та сусідніх країнах колись закінчаться, або вдасться зупинити АЧС у найближчі терміни. У будь-якому випадку потребу в м'ясі потрібно закривати сьогодні через зовнішні ринки. Отже, там, де це м'ясо вироблятимуть, потрібні будуть зерно та шроти. Китайці, звичайно, голодні бунти не влаштовуватимуть – не та ментальність, але годувати Пекіну їх доведеться. Українська курятина має всі шанси воістину принести золоті яйця власникам. А ось з АЧС не розібралися даремно.

 

- Крім логістики, з якими ключовими труднощами довелося зіткнутися українським трейдерам при експорті агропродукції?

- Нічого нового в українській логістиці не сталося – як зазвичай, усі дружно скаржаться, але експорт іде рекордними темпами. Торгувати зерном, напевно, дуже цікаво і вигідно, якщо в цей бізнес вирішило вкластися АТ «Укрзалізниця». А ось великі транснаціональні компанії не в курсі цього і скорочують кости. Чекаємо, коли ПАТ «Укртранснафта», наприклад, почне торгувати олією – яка різниця, що «ганяти» трубами. Україні, мабуть, мало двох держтрейдерів.

 

- Якщо говорити про торгові бар'єри, які періодично вводяться урядом тієї чи іншої країни, що було примітним із початку 2019/20 МР?

- Поки гучних кейсів, окрім нетривалого бану В'єтнамом російської пшениці, не було. Всім вистачає Трампа, який уже пересварився з ким лише міг. Приклад роботи Росії в ситуації з В'єтнамом міг би бути добрим уроком для України. Але хто конкретно мав його вивчити – не зрозуміло. Всі сили й уми спрямовано на обговорення ринку землі, і часу на щось інше не лишається.

 

- На що б Ви порадили звернути увагу учасникам українського агробізнесу в середньостроковій перспективі? Які фактори матимуть ключовий вплив на ціноутворення та торгівлю в Причорноморському регіоні? І яких заходів варто вжити, щоб мінімізувати ризики в майбутньому?

- На якість зерна в першу чергу. Поки покупців влаштовує ціна, нотифікації складаються в шухляду. І як тільки ринок перегріється, він може стати скринькою Пандори. Зниження курсу євро додасть українським трейдерам окрім звичних європейських конкурентів (Румунії та Болгарії) Францію, якій треба десь прилаштувати зайві декілька мільйонів тонн пшениці.

 

Розмовляла Анна Танська

Реклама

Вхід