Ринку притаманно забувати про торгові війни, а якість зерна важливіше валютного фактору – MGT Black Sea

Джерело

АПК-Інформ

1291

Серед ключових особливостей початку зернового сезону-2019/20 можна відзначити високий валовий збір пшениці в Україні і рекордні темпи її експорту. При цьому висока пропозиція зернової мала істотний тиск на внутрішні закупівельні ціни на пшеницю. З одного боку, це зробило її більш затребуваною на експортному напрямку і допомогло нівелювати деякі проблеми з її якісними характеристиками. З іншого боку, в сукупності зі зміцненням курсу гривні це призвело до значного недоотримання прибутку аграріями.

Як складалася робота в таких умовах? Які ще фактори впливали на функціонування ринку з початку сезону? Чи існують ефективні механізми хеджування валютних ризиків? Що страшніше: відкриті торговельні війни або приховані торговельні бар'єри?

 

Про це та багато іншого ІА «АПК-Інформ» поговорив з CEO Millcorp Grain Trading Black Sea Валенті Сельвесюком.



- Валенті, Ваша компанія спеціалізується на експорті пшениці. Як складається робота в умовах високого виробництва зернової в Причорноморському регіоні в цілому і Україні зокрема? Завдяки чому Україні вдалося вийти на рекордні темпи відвантажень? Які особливості функціонування ринку з початку 2019/20 МГ Ви могли б виділити?

- Цього року українські аграрії зібрали рекордний врожай пшениці. При цьому прогнозувати такий високий рівень виробництва експерти почали ще задовго до збиральної кампанії, на що ринок відреагував істотним зниженням цін. Саме це стало основним драйвером до її активного експорту на початку сезону. Тим більше, що традиційний конкурент України – Росія цього року не поспішала сильно знижувати ціни через невизначеність щодо виробництва, деякі структурні зміни на ринку, а також істотне зміцнення курсу рубля влітку.

В результаті українська пшениця була поза ціновою конкуренцією на світовому ринку, і навіть зміцнення гривні не змогло перешкодити рекордним темпам її експорту.

До основних імпортерів, які традиційно активно закуповують великі обсяги пшениці на початку сезону, як, наприклад, країни Південно-Східної Азії, в цьому році приєдналися Єгипет, Туреччина і ряд інших країн, які в минулому році розкуштували українську пшеницю і достойно оцінили її.

Але, на жаль, треба відзначити, що на тлі високого виробництва пшениці в поточному сезоні фіксується деяке зниження її якості, що відразу ж відзначили імпортери. Тим не менш, темпи експорту зернової настільки високі, що Україна вже фактично реалізувала надлишок експортного потенціалу, істотно випередивши показники минулого року.

 

- У вересні ц. р. гривня оновила більш ніж трирічний максимум курсу. Як це позначилося на активності продажів зернових і олійних культур аграріями та їх ціновій політиці?

- Український ринок зерна є експортно-орієнтованим. Близько 2/3 валового збору пшениці експортується, а кукурудзи ще більше – близько 3/4. Тому всі сільгоспвиробники відстежують курс гривні і готові коригувати свої ціни, виходячи з курсових змін.

Однак якщо гривня сильно зміцнюється, то українські аграрії ставляться до цього з деякою настороженістю і скептицизмом. Економіка розвивається, і зміцнення національної валюти це підтверджує. Але ми не відразу віримо в хороші новини, а аграрії не поспішають знижувати ціни. В таких умовах сільгоспвиробники можуть надати підтримки цінам за рахунок стримування продажів. У той же час з урахуванням того, що основна частина виробленого в Україні зерна експортується, політика стримування продажу не є якимось кардинальним фактором, і завжди є аграрії, які міркують інакше, або ж ті, кому потрібні гроші.

Саме по собі зміцнення курсу гривні не є якоюсь великою проблемою, просто це було несподіванкою, яка застала зненацька учасників ринку.

При цьому процес зміцнення гривні в Україні не був таким складним, як зміцнення рубля в Росії, яка живе практично в «рубльовій психології» та економіці. Тому при зниженні курсу долара і зміцненні рубля російські аграрії не розуміють, чому вони повинні знижувати ціну, і не роблять цього.

 

- Які збитки в результаті зміцнення гривні понесли українські сільгоспвиробники і трейдери? Наскільки в Україні поширені інструменти хеджування валютних ризиків?

- Природно, в таких умовах сільгоспвиробники отримують менший прибуток. Якщо трейдери прорахуються, то вони також можуть «потрапити» на цій курсовій різниці.

Але я вважаю, що в цій ситуації є позитивний момент: усі учасники ринку усвідомили, що курс гривні може як посилюватися, так і навпаки, тому потрібно шукати інструменти захисту. А такі інструменти існують, але в Україні, на жаль, не особливо поширені: не всі банки пропонують, і не всі клієнти хочуть ними користуватися. А тепер, після значних курсових коливань, будуть придивлятися до способів хеджування ризиків.

В цілому, волатильність курсу валют – це нормальна річ. Адже співвідношення курсу євро до долара теж постійно змінюється. Просто раніше про це ніхто не замислювався, була загальна тенденція девальвації курсу гривні, і все було більш-менш прогнозовано. Зараз же це завдання стає більш складним і комплексним. Тому, перш за все, сам трейдер повинен захищати свої інтереси і перестраховуватися. При купівлі товару за гривню експортер повинен зафіксувати цей курс, тим самим застрахувавши себе від всіляких несподіванок і сюрпризів. Фіксування курсу – це питання роботи трейдера з банком. Якщо ж він цього не робить, то він віддається на волю долі. В такому випадку трейдер може як втратити, так і заробити на курсовій різниці. Але ключовим у цьому питанні є той факт, що він вже не керує процесом.

 

- Як Ви оцінюєте ефективність банківських інструментів хеджування валютних ризиків?

- Ці інструменти ефективні, але ще трохи дорогі в Україні. Тому що, якщо якийсь банк вводить продукт, якого немає в інших, то він може виставити на нього більш високу ціну. З появою конкуренції з боку інших банків йде зниження вартості продукту.

Питання полягає в тому, наскільки велике поширення отримають ці інструменти. Для невеликих банків – це складно. Але для великих банків, у яких є великі потоки грошових валютних коштів і конвертація – це не проблема, а додатковий заробіток, навіть якщо вартість цих інструментів знизиться.

Це важливо не тільки для АПК України, а для всіх експортно-імпортних операцій. У всіх валютних операціях є контроль ризиків – це істотна частина всієї торгівлі і всього процесу, так як виручка завжди приходить із запізненням. При експорті зерна ви не можете сьогодні продати і сьогодні відвантажити, потрібен час на логістичні операції: мінімум тиждень, а як максимум 3-4 тижні. Це досить тривалий період для зміни курсу. А вже фіксувати курс гривні і знати, скільки отримаєш або сподіватися, що він зросте і отримаєш більше – це рішення за учасниками ринку.

 

- З урахуванням рекордних темпів експорту пшениці з України і курсових коливань в країнах-конкурентах чи можна говорити про те, що зміцнення курсу гривні якось позначилося на її затребуваності на світовому ринку? Або на першому місці залишається питання якості?

- Імпортерів не особливо хвилюють внутрішні коливання курсу валют країн-експортерів. Вплинути на їх попит можуть лише тривалі тенденції зміцнення або девальвації національної валюти. Безумовно, якщо курс національної валюти зростає, то конкурентоспроможність тієї чи іншої агропродукції зменшується. Це особливо відчувається, коли тенденція однієї валюти йде в розріз з іншими.

При цьому, якщо розглядати це питання в контексті пшениці і з урахуванням тенденцій курсу національної валюти основного конкурента України на зовнішніх майданчиках – Росії, то можна сказати, що обидві країни перебували в рівних умовах. Ось, якби українська гривня зміцнювалася, а російський рубль девальвував, то тоді, звичайно ж, конкурентна перевага була б на боці Росії.

 

- Якщо говорити про єгипетські тендери, то в результаті ослаблення курсу євро українській пшениці довелося б посилено конкурувати з європейською. З урахуванням якісних характеристик зернової, як це позначилося на постачанні пшениці з України до Єгипту та її конкурентоспроможності в цілому?

- Євро слабшало в меншій мірі і не мало істотного впливу на конкурентоспроможність української пшениці. Можливо, це вплинуло на зменшення доходів сільгоспвиробників, призвело до якихось втрат трейдерів, які своєчасно не застрахувалися. Але не більше. Конкурентоспроможність обумовлена остаточною ціною, на яку, безумовно, впливає курс. Але це не єдиний фактор впливу. Тут враховується закупівельна ціна і собівартість виробництва, яка в Україні нижчі, ніж в Європі, що дозволяє їй знижувати ціни більш активно. Також при формуванні остаточної ціни враховується питання транспорту і логістики. І в цьому відношенні в України в порівнянні із Західною Європою є географічна перевага при організації постачання в напрямку Близького Сходу, Східної Африки та Південно-Східної Азії. Виходячи з цього, я вважаю, що конкурентоспроможність українського зерна дуже висока.

Поряд з цим, в 2019/20 МГ багато покупців української пшениці розчаровані її якісними параметрами. І цей момент особливо відчутний при роботі з представниками борошномельної індустрії, які досить консервативні в своїх перевагах. Якщо протягом попередніх двох сезонів пшениця зарекомендувала себе гарною якістю, і імпортери очікували ще більш кращої якості, то в цьому році вона, на жаль, показує низькі результати в цьому аспекті. Особливо це стосується хлібопекарських характеристик пшениці (зокрема, за таким показником, як сила борошна – W). Також фіксується досить сильне пошкодження зерен клопом шкідливою черепашкою. Я вважаю, що якість має більший вплив на конкурентоспроможність зерна, ніж міцна гривня.

 

- Останніми роками світовий ринок перенасичений факторами впливу (як фундаментальними: баланси попиту/пропозиції, так і політичними: загострення конфліктів і торгових війн, посилення санкцій). Як складається робота в таких умовах? Як ви оцінюєте значимість валютного фактору або, може, він вже потихеньку йде на задній план?

- Валютний фактор однозначно не йде на задній план. Він існує, і він завжди буде одним з основних факторів впливу на ринок, тому його потрібно враховувати. Що ж стосується торгових війн, то вони теж були завжди, хіба що більш локальними, але ми про них швидко забуваємо.

Можна згадати, як кілька років тому розвивалася ситуація навколо «томатної війни» між Росією і Туреччиною, коли вони по черзі вводили санкції відносно один одного. Сьогоднішні торгові війни між двома найбільшими гравцями США і Китаєм мають більш глобальний характер і роблять колосальний вплив на ринок (в першу чергу, на сою, а потім і на суміжні ринки). Настільки сильний вплив обумовлений тим, що, по-перше, в такому масштабі торгових війн раніше не було, а, по-друге, учасників ринку тримає в напрузі абсолютна непередбачуваність дій американського президента, який вже зарекомендував себе не завжди логічними і раціональними заявами та вчинками. Можливо, в цьому і полягає його стиль і тактика. І ми пам'ятаємо, як раніше один твіт Трампа міг відразу ж «підняти» Чиказьку біржу на 20 центів. З іншого боку, мені здається, що частково ми до них вже теж звикли і зараз ринок ставиться до них більш стримано.

 

- Якими ви бачите перспективи співпраці України і Туреччини внаслідок початку введення санкцій проти останньої на тлі недавнього загострення конфлікту між Туреччиною і Сирією?

- Можливо, якісь наслідки і мають бути, але поки цього не спостерігається, і торгівля здійснюється в штатному режимі. Необхідно стежити за подальшим розвитком подій. У цьому питанні важливо, наскільки ці санкції будуть розширені, як їх сприйме міжнародне співтовариство, а головне – чи підтримає їх Україна.

Якщо розглядати експорт української пшениці до Туреччини, то обсяг поставок тільки за 3 місяці 2019/20 МР вже перевищив показник за весь минулий сезон. Також досить активно з України до Туреччини експортуються кукурудза, всі шроти, олійні та зернобобові культури. Настільки істотний приріст імпорту української пшениці Туреччиною обумовлений скороченням власного виробництва на 4 млн. тонн, а також невиправданим очікуванням великих обсягів російської зернової.

 

- Як Ви можете прокоментувати ситуацію з періодичним використанням імпортерами механізмів тарифного і нетарифного регулювання у вигляді мит або непосильних вимог щодо якості?

- Крім відкритих війн є закамуфльовані, і вони постійні. Крім відкритих війн і санкцій, колосальний вплив на функціонування ринку мають різні торгові бар'єри, які періодично вводяться різними країнами з метою регулювання обсягів імпорту.

З позитивного можна відзначити, що цього року стався своєрідний прорив. Саудівська Аравія практично допустила російське зерно на свої тендери, заявивши про пом'якшення вимог до імпортованої пшениці, підвищивши допустимий рівень вмісту пошкодженого клопом-черепашкою зерна з 0% до 0,5%.

Але є й інша країна, Алжир, яка, будучи великим експортером, захищається від державних закупівель чорноморського зерна шляхом нездійсненної вимоги за якістю – 0,2% щодо ураження зерна клопом шкідливою черепашкою. Такого ступеня пошкодження Україна поки забезпечити не може. Тому Алжир купує пшеницю з ЄС (в основному французьку, трохи німецьку), де поля вже десятиліттями дуже ретельно обробляються різними пестицидами, і клоп-черепашка практично не зустрічається.

Поряд з цим інші покупці допускають причорноморську пшеницю з протеїном 11,5% з ураженням зерна клопом-черепашкою до 2%, а те, що вважається дуже хорошою пшеницею, йде з пошкодженням клопом-черепашкою порядку 0,4-0,6%.

Зате зараз вирішилося питання з Єгиптом і його вимогою до нульового утримання ріжків в пшениці, хоча якраз щодо ріжків в Україні немає великих проблем.

 

- На завершення дякую за змістовну бесіду і прошу поділитися своїми очікуваннями щодо подальшого розвитку ситуації на українському експортному ринку?

- У планах продовжувати розвиток нашої компанії. Тим більше що крім зростаючого виробництва та експортного потенціалу, в останні роки цьому сприяє поліпшення бізнес-клімату в Україні. Поліпшується ситуація з відшкодуванням ПДВ при експорті агропродукції та з правовою структурою в цілому. Можливо, це відбувається не так швидко, як хотілося б, але тим не менш. Україна є одним з ключових гравців на світовому ринку і, маючи достатню кількість кваліфікованих кадрів, поступово стає центром зернового бізнесу.

Ми будемо продовжувати нашу співпрацю з фермерами, в рамках якої ми намагаємося максимально задовольнити їхні вимоги і обмежити ризики. Співпраця з нами – це гарантований збут і швидкий розрахунок. До того ж, ми завжди намагаємося запропонувати їм задовільну ціну, при цьому максимально знявши з них усі питання, пов'язані з доставкою і відвантаженням зерна. З цією метою нашою компанією зараз розглядається можливість інвестицій в інфраструктурні та логістичні напрями. Це питання обговорювалося на недавній зустрічі з акціонерами Millcorp Grain Trading. Але поки це скоріше на стадії розробки, а не конкретних рішень.

З початку 2019/20 МР ми вже закупили понад 170 тис. тонн продовольчої пшениці безпосередньо у аграріїв за гривню на умовах самовивозу. До кінця сезону плануємо збільшити цей обсяг до 300 тис. тонн. Крім того частину продукції ми закуповуємо у великих і дрібніших експортно-орієнтованих компаній України на базисах СРТ-порт і FOB. Millcorp Grain Trading Black Sea продовжує працювати в портах як Чорного, так і Азовського морів. Сумарно за підсумками сезону-2019/20 в планах компанії поставити на експорт близько 700-750 тис. тонн продовольчої пшениці.

При цьому ми будемо продовжувати концентруватися на експорті продовольчої пшениці до країн Середземномор'я і Марокко і розширювати свою присутність на цих ринках. Ми бачимо перспективи розвитку саме на цих ринках, і з цією метою в червні п. р. Millcorp Grain Trading відкрив представництво в Туреччині.



Спілкувалася Анна Танська

Реклама

Вхід