Експорт української пшениці vs вимоги Індонезії: у пошуку компромісу

Джерело

АПК-Інформ

1427

 

 

 

Анна Танська

 

Протягом останніх трьох сезонів Індонезія піднялася з 4 на 1 місце серед імпортерів української пшениці. Якщо ще в 2016/17 МГ на даний ринок збуту українськими трейдерами було поставлено 1,6 млн. тонн зернової, то вже у сезоні-2017/18 цей показник зріс до 2,3 млн. тонн, а в 2018/19 МГ досяг 2,6 млн. тонн.

Варто зазначити, що поряд з перспективами даного ринку збуту, що відкриваються з огляду на зростання імпортних потреб на тлі збільшення чисельності населення, робота в зазначеному напрямку пов'язана з низкою складнощів... І крім високої конкуренції з боку таких гравців, як Австралія, США, Канада і Росія, українські експортери стикаються з усе новими або жорсткішими нормами фітосанітарного контролю.

Зокрема, Індонезійське агентство сільськогосподарського карантину (ІАСК) висунуло вимогу щодо проведення термічної обробки зерна від спор Tilletia laevis і Tilletia tritici в порту відправника, а пізніше почало наполягати на проведенні аналізу зон вирощування пшениці і присвоєння їм статусу вільних зон або зон з низькою зараженістю вищевказаними грибковими спорами.

Наскільки доцільні і ефективні дані вимоги? Чи є вони об'єктивними або виступають свого роду нетарифним бар'єром і можуть стати непосильними для українських експортерів? А головне – як це позначиться на якості зерна і його вартості і, відповідно, конкурентоспроможності на світовому ринку?



Думка Української зернової асоціації

 

 

 

Микола Горбачов ,

президент УЗА

 

Про перспективи співпраці з Індонезією

Азійський напрям буде залишатися для України найбільш перспективним ринком розвитку експорту зернових і олійних, тому що в Азії очікується найбільший демографічний приріст населення. Разом з тим, для нас як для країни, розташованої в Північній півкулі, експорт зерна в тропічні країни буде ще дуже довго питанням взаємного контролю фітосанітарних організмів. Справа в тому, що більшість грибкових захворювань, які зустрічаються в нашому кліматичному поясі, зупиняють поширюватися під час зимових негативних температур. Тому для всіх країн Північної півкулі такі захворювання не вважаються критичними. А ось, потрапляючи в теплий тропічний клімат, різного роду грибки можуть розвиватися зовсім іншими темпами, що може заподіяти шкоду традиційно вирощуваним культурам (наприклад, рис).



Про доцільність вимог

Ми пробували обробляти пшеницю при температурі 80°С протягом 20 хв., як того вимагають індонезійські карантинні служби. Але це істотно обмежує можливості експорту, тому що не всі морські термінали мають таку технічну можливість, і така обробка істотно знижує швидкість завантаження на кораблі. Набагато ефективніше проводити таку обробку вже в порту вивантаження, і наші індонезійські покупці неодноразово підтверджували таку можливість.

З приводу вільних зон можу сказати, що учасники ринку не схвалюють таких дій. І дуже показовим можна вважати приклад Китаю, з яким ми підписали подібні умови щодо ячменю в минулому році, і обсяг його експорту в даному напрямку відразу ж зменшився в 3 (!!!) рази. Нам дуже не хотілося б отримати подібну картину і в Індонезії.



Які наслідки?

Це дуже важливий крок на шляху зближення країн в економічному просторі. Думаю, що питання не звучить – треба чи не треба? Питання звучить, як реалізувати плани зі взаємного фітосанітарного контролю і при цьому, щоб обидві сторони не постраждали від подібного роду нововведень. Зі свого боку, УЗА пропонувала Мінагрополітики виступити ініціатором перевірки всіх посівних площ в Україні. У будь-якому разі такого роду дії фінансуються за рахунок експортерів, тому ми виступали з ініціативою фінансування такого проекту за допомогою введення експортного збору. За нашими оцінками, для обстеження всіх (!!!) посівних площ в Україні знадобиться не більше 0,5 дол. на 1 тонну експорту, і питання не буде звучати з вимогами до бізнесу – державна інспекція зробить це самостійно і для всіх.

 

Досвід конкурентів

Проблеми дуже схожі з нашими, але рівень фітосанітарного контролю у розвинених країнах вище, і не в останню чергу це залежить від права власності на землю. Власник землі буде завжди більш зацікавлений в її здоровому стані і збільшенні капіталізації, тому вкладає (і буде вкладати) ресурси в технології і підтримання здорового стану земель, які йому належать.


Думка ключового експортера пшениці в Індонезію

 

 

 

Володимир Славінський,

заступник генерального директора з торгівлі

ТОВ СП "НІБУЛОН"

 



Ключові перспективи співпраці з Індонезією

Протягом останніх років Індонезія стала ключовим імпортером української продовольчої пшениці. Так, у 2018/2019 МР з України до Індонезії було експортовано 2,54 млн. тонн пшениці, або 16,6% від загального експорту даної культури. Таким чином Індонезія стала найбільшим імпортером української пшениці, значно випередивши Єгипет (12,6% від загального експорту). В свою чергу, частка української пшениці в загальному імпорті пшениці в Індонезію склала 22,7%. Безумовно, це є суттєвим досягненням для українських експортерів. Індонезія є другим найбільшим імпортером пшениці у світі (у 2019/20 МР, за оцінками USDA, імпорт має скласти 11,5 млн. тонн) після Єгипту (у 2019/20 МР, за оцінками USDA, імпорт має скласти 12,5 млн. тонн). Крім того, цей ринок має чудові перспективи для зростання завдяки двом основним факторам: стабільному приросту населення (яке на сьогодні вже складає близько 270 млн.) та стабільним темпам економічного зростання (річний приріст ВВП складає 5%). Таким чином, створюються передумови для збільшення обсягу споживання продовольства та зміни структури споживання, що веде до збільшення попиту на хлібобулочні вироби, м'ясо, кондитерські продукти, тощо, а значить і до більшого попиту на продовольче та фуражне зерно. Отже, в перспективі українські експортери матимуть змогу як збільшити обсяг поставок пшениці до Індонезії, так і відкрити Індонезію як ринок збуту кукурудзи та продуктів переробки олійних культур (шротів).



Наслідки фітосанітарних вимог ІАСК

ТОВ СП «НІБУЛОН» не підтримує проведення обстеження зон вирощування пшениці та присвоєння їм статусу вільних зон або зон з низькою зараженістю від Tilletia laevis та Tilletia tritici відповідно до МСФЗ №22. На нашу думку, така процедура завдасть суттєвої шкоди зростаючому товарообігу між двома країнами та, фактично, зможе призвести до блокування постачання української продовольчої пшениці до Індонезії. На прикладі впровадження схожих вимог при експорті українського ячменю до КНР (процедура визначення та контролю вільних ділянок) ми бачимо, що цей процес буде надзвичайно трудомістким та потягне за собою суттєве збільшення витрат на експорт з боку як виробників сільгосппродукції (проведення досліджень полів та супутні витрати), так і експортерів (пошук та акумуляція партій пшениці з відповідних зон та окреме зберігання та транспортування таких партій). Враховуючи, що посівні площі пшениці в Україні (більше 6 млн. га) є набагато більшими, аніж посівні площі ячменю, а обсяг поставок пшениці до Індонезії (близько 2,5 млн. тонн на рік) є більшим, ніж обсяг постачання ячменю до КНР, ми прогнозуємо, що процес встановлення зон з низькою зараженістю Tilletia laevis та Tilletia tritici буде безпрецедентним за своїми масштабами та призведе до ще більших негативних наслідків, ніж впровадження аналогічної процедури при експорті ячменю до КНР. Тобто, якщо запровадження даних вимог для ячменю суттєво зменшило обсяги поставок даної культури до КНР, то у випадку з пшеницею ми взагалі можемо втратити ринок Індонезії, адже при неминучому удорожчанні експортних процедур українські експортери втратять конкурентоспроможність порівняно з продавцями з інших країн, які активно постачають пшеницю до Республіки Індонезія (РФ, США, Австралія, Аргентина та ін.).

При цьому, розуміючи важливість отримання нашими партнерами якісного товару, який би відповідав імпортним вимогам Індонезії у сфері карантину рослин, ми пропонуємо контролювати відповідність фітосанітарним вимогам Індонезії посадовими особами Держпродспоживслужби безпосередньо у місцях відвантаження пшениці, за сформованими при навантаженні судна зразками. Крім того, наша компанія підтримує продовження практики надання підтверджуючих документів про термічну обробку зерна експортером або імпортером (не виключаючи можливості введення письмової гарантії встановленого зразка, яка б приймалася карантинними службами обох країн), якщо термічна обробка є доцільною та зупиняє життєздатність шкідливих організмів, або ж застосування інших методів обробки вантажу, що будуть офіційно визнані достатніми та ефективними на міждержавному рівні відповідальними службами України та Республіки Індонезія.



Про переговори

Наскільки нам відомо, між ДПСС України та індонезійськими органами, відповідальними за фітосанітарний контроль, ведеться діалог щодо нової редакції міждержавного протоколу карантинних вимог при постачанні пшениці. Але поки що важко сказати, чи вдасться досягти домовленості на умовах, які б дійсно забезпечували спрощення експорту для постачальників української пшениці.



Про конкурентів

Серед інших основних експортерів пшениці до Індонезії схожі з Україною проблеми мала РФ. Це обумовлено схожістю агрокліматичних умов та технології виробництва, через які на території РФ теж достатньо широко розповсюджені спори Tilletia laevis та Tilletia tritici. При цьому інформації про подібні або інші проблеми з імпортними карантинними вимогами до пшениці з країн Північної та Південної Америки нам не доводилось зустрічати.





Думка Фітосанітарної асоціації України



Владислав Сєдик ,

президент ФАУ

 

Чим обумовлені вимоги?

Ринок Індонезії є одним з найперспективніших і стабільно ємних ринків збуту. З іншого боку, географічне положення і клімат Індонезії змушує національні органи карантину рослин суворо контролювати, щоб спільно з зерном не завозилися грибкові хвороби. Оскільки з урахуванням високої вологості місцевого клімату це може сприяти максимальному поширенню збудника, що, у свою чергу, призведе до втрат місцевого врожаю.



Наскільки вони об'єктивні?

Відповідно до міжнародних стандартів з фітосанітарного контролю сторони мають суверенне право приймати фітосанітарні заходи для захисту здоров'я рослин на своїх територіях, а також визначати рівень захисту, необхідний для підтримки здоров'я рослин.

Сторони можуть застосовувати фітосанітарні заходи тільки в тому випадку, якщо вони необхідні для запобігання інтродукції та/або розповсюдження карантинних шкідливих організмів та обмеження економічного впливу регульованих карантинних шкідливих організмів.

Водночас фітосанітарні заходи повинні вживатися так, щоб не допустити довільної або невиправданої дискримінації та прихованих обмежень, особливо в міжнародній торгівлі.



Не все так просто…

Простіше кажучи, кожна країна-імпортер виставляє вимоги до продукції, а країна-експортер повинна їх дотримуватися. Якщо країна-експортер системно порушує вимоги, то застосовуються радикальні дії. Наприклад, заборона експорту або вимога посилити контроль і забезпечити максимальну простежуваність. У випадку України Індонезія обрала останній варіант.

Якщо подивитися історію нотифікацій, за даними ФАУ та НОКЗР України (Національна організація з карантину і захисту рослин), у 2015 році від Індонезії їх було 16, 2016 р. – 42, в 2017 р. – 3, а в 2018 р. – 1. Про що свідчать ці цифри? Про те, що або до наших вантажів упереджене ставлення, або український фітосанітарний контроль є неефективним, і через корупційні схеми ми експортуємо вантажі з порушенням вимог країни-імпортера.

Якщо говорити про вимогу Індонезії щодо проведення аналізу зон вирощування пшениці і присвоєння їм статусу вільних зон або зон з низькою зараженістю грибковими спорами Tilletia laevis і Tilletia tritici, то воно також викликає багато запитань. Якщо ми вирощуємо пшеницю і в період вегетації інспектор підтверджує, що дане поле є вільним від грибкових хвороб, то, по суті, він підтверджує, що дане зерно потенційно може експортуватися в Індонезію. Однак далі це зерно направляється на зберігання на елеваторі, де воно перемішується з не обстеженим зерном, потім знову перемішується при транспортуванні залізничними вагонами в порт, потім на терміналі і т. ін. Варіантів, де може статися перемішування з не обстеженим зерном або його підмішування в сертифіковані партії, безліч... І все це доводить, що в даній вимозі мало логіки, а є тільки бюрократія і корупція.



СКЛАДНІСТЬ ЇХ ДОТРИМАННЯ І НАСЛІДКИ

Ознайомившись з вимогою НОКЗР Індонезії з проведення термічної обробки зерна від спор Tilletia і взявши до уваги, що абсолютна більшість зерна експортується в Індонезію насипом в трюмах суден, Фітосанітарна асоціація України стурбована технічною можливістю, доцільністю, а також доведеною ефективністю такого виду обробки.

Проведений аналіз технічних характеристик складів для зберігання зерна, а також зернових терміналів, що здійснюють перевантаження, показав відсутність подібного обладнання, яке здатне проводити термічну обробку при температурі 70-80°С протягом 10-20 хв. для партій вантажу об'ємом 55-60 тис. тонн.

Крім того, партії вантажу накопичуються і зберігаються в портових терміналах в основному знеособлено. Згідно з чинним законодавством, відбір проб здійснюється при навантаженні судна. Тому реальний фітосанітарний стан вантажу НОКЗР отримує в той час, коли зерно знаходиться вже безпосередньо в трюмі. Це унеможливлює проведення додаткових обробок, тим більше термічних. Тобто процедурно це фікція. Але, на жаль, наша профільна служба чомусь просто прийняла ці вимоги і пообіцяла їх виконувати, що, відверто кажучи, дивує.

З іншого боку, Фітосанітарна асоціація України провела низку дослідів у лабораторних умовах, які засвідчують, що:

1) після термічної обробки кількість теліоспор Tilletia залишається незмінною;

2) в залежності від режимів обробки інтенсивність росту міцелію гриба пригнічується, але цей ефект незначний;

3) вплив високих температур на зерно пшениці негативно відбивається на фізико-хімічних показниках якості. Зокрема, призводить до зниження процентного вмісту сирого протеїну, глютену і глютенового індексу.

 

Світова практика: лобіювання інтересів

Якщо говорити про те, з якими складнощами стикаються експортери з інших країн, що постачають пшеницю до Індонезії, то, по суті, вони ті ж. Я вважаю, що запорука стабільного експорту – це якісне дотримання вимог і правильне лобіювання інтересів українських експортерів. Н а жаль, і перше, і друге в Україні на низькому рівні. Ми спостерігаємо, як країни-конкуренти системно лобіюють свої інтереси на всіх рівнях влади. Якщо говорити про міждержавні відносини, то було б непогано відкрити ринок України для фруктів з Індонезії (про що вони, до речі, вже давно просять). Це, в свою чергу, значно зміцнило б співпраця профільних міністерств і дозволило б відпрацювати ефективну торговельну модель, яка сприяла б обміну товарами, а не створювала торгові бар'єри.



Думка Госпродпотребслужбы України



 

 

 

Вадим Чайковський ,

заступник начальника управління фітосанітарної безпеки

Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів

 



Перспективи співпраці

Для України стратегічно дуже важливий експорт зерна до Індонезії, особливо це стосується пшениці, за якою вона посідає 1 місце серед імпортерів української зернової. Крім того, Індонезія посідає 4 місце в світі за чисельністю населення. З одного боку, ринок перспективний, так як Індонезія не вирощує пшеницю, з іншого боку, тут доводиться працювати в умовах високої конкуренції з Австралією, США, Канадою та Європою. Україні важливо мати такого партнера, а для цього необхідно вести переговори і міжнародну торгівлю на відповідному рівні. Так, представники Індонезії запропонували підписати дві домовленості щодо імпорту в Україну індонезійських фруктів та експорту з України пшениці.

Зазначу, що Україна здійснює експортні поставки пшениці в Індонезії, однак у цьому процесі є ряд складнощів, зокрема вимога щодо відсутності у експортованої пшениці спор Tilletia laevis і Tilletia tritici. Відповідно до Міжнародної конвенції про захист рослин, кожна країна має повне право з метою захисту власних територій від карантинних організмів встановлювати свої фітосанітарні умови. Для Індонезії Tilletia laevis і Tilletia tritici є карантинними організмами і не допускаються до ввезення в країну. Це поширені хвороби пшениці в світі, вони зустрічаються і на території України. І, на жаль, індонезійська сторона іноді виявляє спори цих грибів у партіях української пшениці. Яким чином ми вирішимо цю проблему, залежить від нас і від усіх учасників ринку (аграрії, логісти, експортери).

Основна причина зараження зерна спорами вищевказаних грибів – сівба непротравленого насіння, в результаті чого при відповідних погодних умовах виникає ризик розвитку цих грибкових хвороб і зараження ними зерна.

Одними з рекомендованих заходів є протруювання насіння, термічна обробка експортованої пшениці, а також обстеження полів.

Зазначу, що ми неодноразово спілкувалися з ними щодо вимоги про термічну обробку пшениці, домовлялися про певні заходи, які давали б можливість експортувати чисту, здорову пшеницю без втрати її якісних характеристик.

Разом з тим, дані проблеми як і раніше актуальні, хоч випадки виявлення Tilletia laevis і Tilletia tritici останніми роками стали рідше. Це свідчить про те, що, можливо, ми робили вірні і конструктивні заходи:

- недопущення до експорту в Індонезію пшениці в разі виявлення в портах її зараженості спорами вищевказаних грибків;

- проведення термічної обробки зерна, яке не буде використовуватися в борошномельних цілях.



Розробка програм «на місцях»

Всім територіальним органам влади України ми надали доручення голови Держпродспоживслужби Володимира Лапи та його першого заступника з розробки місцевих програм з територіальної боротьби з Tilletia laevis та Tilletia tritici. Метою даного проекту є популяризація знань серед фахівців у регіонах. Ми, зі свого боку, проводимо наради, доносимо до місцевих органів влади необхідність вжиття заходів боротьби з хворобою «на місцях» шляхом протруювання насіння, так як у випадку поширення хвороби в саме зерно усунути її можна тільки шляхом термічної обробки. А таке зерно, на жаль, втрачає свої якісні характеристики і не може бути використане в борошномельному виробництві, а йде тільки на фуражні потреби.

Безумовно, в таких умовах дуже важлива комунікація між всіма учасниками ринку, в тому числі сільгоспвиробниками і логістами. Ми намагаємося допомагати їм у цьому. Всі учасники українського аграрного ринку повинні розуміти, що для експорту в Індонезію пшениця повинна бути абсолютно здорова.

Крім того, ми доносимо до місцевої влади необхідність надання допомоги аграріям у даному питанні і виділення їм коштів на протруювання насіння з місцевих бюджетів.



Пошук компромісу

Україна вільна від індійської сажки пшениці Tilletia indica. При цьому, враховуючи те, що у нас немає вільних зон від Tilletia laevis і Tilletia tritici, індонезійська сторона запропонувала свій варіант. Ми, в свою чергу, запропонували їм озвучити максимально допустимий рівень зараження цими хворобами, при якому можна вивозити зерно пшениці з полів вирощування. Ми уважно ознайомилися з цією вимогою, проконсультувалися з учасниками українського агробізнесу і індонезійськими експертами і продовжуємо шукати консенсус. Представники українського аграрного бізнесу виступають проти вимоги щодо вільних зон, тому що з технічної точки зору його буде досить складно втілити в життя через перманентні ризики підмішування заспореного зерна до сертифікованого на всіх етапах логістичного ланцюжка. На жаль, виконати дану вимогу повною мірою досить важко, але, в цілому, це реально. Має бути прийнято узгоджене рішення між представниками елеваторів, експортерами, сільгоспвиробниками про забезпечення простежуваності за всім маркетинговим ланцюжком. Самі індонезійці усвідомлюють, що процедура встановлення вільних зон буде обтяжливою для українських експортерів. Я вважаю, що стратегічно можна і потрібно підійти до цього питання більш ліберально і скласти міжнародний договір, узгоджений обома сторонами. В даний час у нас тривають переговори і пошук компромісу, який задовольнив би інтереси всіх учасників торгівлі. Ми, в свою чергу, відкриті до діалогу і намагаємося вжити всіх необхідних заходів, щоб українська пшениця продовжувала бути присутньою на ринку Індонезії.

Ми запропонували індонезійській стороні в разі виявлення карантинних організмів в порту одержувача допрацьовувати її на місці, але поки, на жаль, остаточного рішення з даного питання немає, і ведуться подальші переговори.

Якщо ми говоримо про Tilletia laevis і Tilletia tritic, це карантинні організми, і умови, висунуті Індонезією, однакові для всіх країн світу, і всі вживають відповідних заходів. В інших країнах, наприклад в Єгипті, інші вимоги щодо фітосанітарного контролю, і ми змогли знайти компроміс. І тут знайдемо.

Реклама

Вхід