Ми очікуємо на збільшення імпорту зернових країнами MENA в 2019/20 МР – OLAM INTERNATIONAL

Джерело

АПК-Інформ

553

 

Складно переоцінити значимість регіону MENA для причорноморського зерна в цілому й української агропродукції зокрема. Поряд із цим, маючи обмежені можливості з нарощування виробництва зерна на тлі стабільного зростання чисельності населення, політика багатьох країн цього регіону спрямована на зниження імпортозалежності. Так, у сегменті ячменю вагому роль на світовій арені відіграє Саудівська Аравія, місцевий уряд якої прагне диверсифікувати кормовий раціон і скоротити залежність від ячменю, який останніми роками істотно зріс у ціні. В результаті країна в 2017/18 МР поступилася першістю Китаю в рейтингу світових імпортерів ячменю. Незважаючи на зменшення обсягів закупівель ячменю в 2018/19 МР із 8 млн. тонн до 7,6 млн. тонн, Саудівська Аравія повернула собі лідерство і вже в 2019/20 МР може закупити 8,5 млн. тонн. Крім того, в 2019/20 МР прогнозується нарощування обсягів імпорту Марокко з 300 тис. тонн до 1,2 млн. тонн. Усе це свідчить про збереження інтересу трейдерів до роботи в даному напрямку.

 

Про ключові особливості торгівлі з країнами MENA в 2018/19 МР, а також про підводні камені, з якими змушений стикатися трейдер при роботі з даним регіоном, і чого варто очікувати в сезоні-2019/20, ІА «АПК-Інформ» розповів Роман Русаков, трейдер компанії OLAM INTERNATIONAL.

 

 

- Роман, протягом багатьох років ваша компанія входить до ТОП-10 експортерів ячменю до Саудівської Аравії. Як би Ви охарактеризували співпрацю з даною країною? Як оцінюєте перспективи?

- Ринок ячменю останніх 8-10 років можна поділити на дві складові: «до» та «після» SAGO тендера. Один із найбільш закритих ринків збуту агропродукції з кількома гравцями приватного сектору створювали легенди, затарюючись активно причорноморським походженням, і «тримали під ковпаком» усіх ячмінних постачальників у минулому і ось уже декілька років як відкрили завіси та проводять закупівлю на відкритих тендерах у такому самому форматі, який ми спостерігаємо на пшеничному ринку Саудівської Аравії, відправляючи свої заявки єдиному регулятору Saudi Grains Organization (SAGO), який виступає від імені держави, забезпечуючи продовольчу безпеку Королівства.

Наша компанія є активним учасником даного тендера, маючи продані позиції як причорноморського та європейського походження, так і південноамериканського. Безумовно, Саудівська Аравія є основним покупцем українського ячменю, активно купуючи партії лотами по 60 000 мт і доводячи обсяг закупівлі до 20-35% від загального обсягу імпорту в залежності від тенденцій сезону. Для України ці відвантаження становлять від 50% до 70% від загальної частки річного експорту. Перш за все, це обумовлено географічним розташуванням, що виражається в конкурентній перевазі в боротьбі за дешевший морський фрахт проти європейського, австралійського, аргентинського походження.

Україна щорічно має потенціал експорту ячменю від 4 до 5,5 млн. тонн, що, безумовно, вводить її до ТОП-3 експортерів ячменю, а отже, має високу частку ринку і можливість для побудови ефективних торговельних стратегій. Також великою перевагою для торгівлі українським ячменем є відсутність премії від імпортера за якість, яку ми регулярно спостерігаємо на пшеничному та кукурудзяному ринках. Навіть поступаючись у певних якісних показниках, український ячмінь не буде дисконтуватися покупцем проти більш преміального австралійського або французького походження, що дає можливість трейдеру займатися арбітражем і вибудовувати широку закупівельну програму в різних країнах-експортерах.

Я вважаю, що Україна продовжить впевнено займати одну з найбільших часток цього ринку з урахуванням комерційної доцільності, а саме, явних географічних, сезонних і цінових переваг.

 

- У чому полягають ключові особливості роботи в даному напрямку? На якому з етапів співпраці вони найбільш відчутні?

- Ринок сповнений чутками про те, що недалекою є перспектива того, що ячмінні традиції, закладені приватними імпортерами, повернуться на круги своя і подальшу закупівлю продовжить уже не державний регулятор, а приватний сектор. Тим не менш, дивлячись на формат проведення тендерів сьогодні, ми можемо сміливо припустити, що ключовою особливістю роботи на цьому ринку є добре розуміння балансів основних країн – експортерів та імпортерів. Це саме той ринок, де фундаментальний аналіз зумовлює розвиток тенденції. Відсутність елементів хеджування, нееластичний попит, специфічні регіони, які проводять закупівлю, а також старі традиції цього ринку дозволяють трейдеру або полюбити цей ринок, або, отримавши негативний PnL, шукати удачі в інших продуктах, третього варіанту немає, говорячи про активну торговельну діяльність.

В основі сьогоднішнього тендера лежить концепція об'ємних форвардних продажів на базисі CFR, які дозволяють трейдеру заздалегідь оцінити ситуацію, як із логістикою, так і з ринком пропозиції. Як на мене, це гра великих трейдерів, які мають серйозну інфраструктурну міць і, що найголовніше, глобальну присутність на головних експортно-орієнтованих ринках даної продукції, що дає можливість у короткі терміни оцінити виробничий потенціал, настрій фермера, якісні аспекти товару, логістичну готовність і т.д.

Найважливіше – це те, що ринок ячменю є дуже «вузьким» і через нееластичність попиту має постійний ціновий ризик, як через обмежену кількість пропозицій експортерами, так і лімітовану присутність покупців на ринку. Також цей ринок не можна назвати ліквідним, що обмежує можливість «входу та виходу» з позицій.

 

- Наскільки сильним є вплив відмінностей у менталітеті при роботі з даним ринком збуту? У чому це виявляється?

- Ячмінний ринок – це яскраво виражений ринок позиційної торгівлі. Ментальність основних гравців виходить на перше місце. Тим не менш, великі обсяги імпорту припадають на відкриті тендери, де правила гри є зрозумілими, а учасники – відомими. В цілому ж, цей ринок має тенденцію знаходитися під контролем декількох трейдерів, які і зумовлюють кон'юнктуру та тренд ціноутворення в більшості випадків, маючи можливість формувати більш високу волатильність, ніж ми бачимо паралельно на інших зернових ринках. Цей ринок є більш «чутливим» і обмеженим, що змушує трейдерів стикатися з великим ризиком, який дає можливість як заробити величезні гроші, так і закінчити сезон, навіть не переступивши й квартального звіту.

 

- Виходячи з Ваших спостережень, як змінилися географія, обсяги та номенклатура продукції, що закуповується, серед ключових імпортерів MENA у 2018/19 МР? Що б Ви віднесли до основних причин даних змін?

- Дивлячись на 2018/19 МР, можемо констатувати, що високі ціни, в першу чергу, на ячмінь з рекордною за останні роки премією проти кукурудзи, змінили баланс споживання та закупівель низки провідних гравців імпортного ринку. При цьому споживачі Північної Африки (в першу чергу Єгипет) демонструють досить активну внутрішню динаміку попиту з березня в птахівництві, а також масове споживання кукурудзи з боку акваферм, що дозволяє зберегти підвищувальну динаміку імпорту рік до року. Маючи внутрішню потребу у збільшенні кінцевих залишків, а також побоювання, пов'язані з ескалацією конфлікту на політичній арені, і труднощі з фінансовими транзакціями, представники Ірану істотно наростили імпорт кукурудзи з Чорноморського регіону, віддаючи перевагу українській зерновій. При цьому дивним було як збільшення споживання української кукурудзи, так і утримання високого імпорту зернової бразильського походження, яке завжди є пріоритетом для східного споживача. Загалом варто зауважити, що українська кукурудза мала сильні позиції на ринках Північної Африки цього року. Так, через слабкий експортний потенціал Аргентини, враховуючи низьке виробництво минулого року і невелику кількість пропозицій на преміальні ринки з боку бразильських експортерів з листопада, конкуренція була обмеженою, що забезпечило Україну постійним попитом і зростанням цін у період січень-лютий.

З урахуванням неймовірно високих цін на ячмінь, обумовлених досить «бичачими» балансами виробництва, імпорт було зменшено майже всіма країнами MENA. Особливо він знизився в Саудівській Аравії – з 7,7 млн. тонн у 2017/18 МР до очікуваних 6,5 млн. тонн у 2018/19 МР. Також не варто забувати, що незвично дощові (наприклад, в Ірані), прохолодні, а десь дощові та снігові (в Саудівській Аравії) березневі та квітневі дні скоротили внутрішній обсяг споживання ячменю в другому і третьому кварталах, що відобразилося в більш низькому річному споживанні всього регіону.

Також зменшився імпорт пшениці до Ізраїлю, Йорданії, Саудівської Аравії порівняно з 2017/18 МР на 240 тис. тонн через диверсифікацію кормового раціону, заміну дорогих ячменю та пшениці більш дешевою кукурудзою і, як наслідок, збільшення імпорту кукурудзи на 1,1 млн. тонн. Не обійшли стороною і складності у фінансовій безпеці, які іноді створювали труднощі для імпортерів Сирії, Ємену, Лівії. Керуючись логікою заміщення, було збільшено імпорт пшениці з боку Ірану. Туреччина, у свою чергу, зменшує імпорт ячменю та кукурудзи, залишаючи імпорт пшениці на тому самому рівні, що і минулого сезону. Цьому посприяла відсутність проблем з урожаєм у цьому сезоні (приклад сезон-2016/17). Схожа ситуація із заміною імпорту ячменю кукурудзою спостерігається і в Марокко, де відзначається збільшення імпорту кукурудзи на 0,5 млн. тонн через еквівалентне зменшення імпорту ячменю і меншою мірою – пшениці.

Аналізуючи минулий сезон, окрім балансової потреби в імпорті зернової, варто також виділити політику більшості країн MENA, яка виражалася в заміні більш дорогого ячменю та диверсифікації імпорту іншими продуктами. Проте, нееластичність попиту на ячмінь через відсутність замінника дозволяє скоротити його споживання низкою країн не більше ніж на 10-15% у рецептурі.

Підбиваючи підсумки щодо одного з найбільших імпортерів даного регіону, зазначу, що Туреччина успішно просувається в скороченні загального імпорту зернових культур, але, як і раніше, сильно залежить від власного врожаю.

 

- Як Ви оцінюєте перспективи співпраці з даним регіоном у 2019/20 МР?

- У 2019/20 МР очікується збільшення імпорту основних зернових культур до Саудівської Аравії (ячмінь +1,5 млн. тонн, пшениця +420 тис. тонн, кукурудза +600 тис. тонн), Марокко (пшениця +1,3 млн. тонн, ячмінь +260 тис. тонн). Лідер даного регіону з імпорту зернових – Єгипет – показує підвищувальну динаміку імпорту +450 тис. тонн пшениці та 350 тис. тонн кукурудзи відповідно.

Одні з небагатьох країн, які планують зменшити імпорт пшениці, – це Туреччина й Оман (-440 тис. тонн і -200 тис. тонн відповідно). Інші країни або дещо збільшать, або залишать обсяг імпорту пшениці на рівні 2018/19 МР. Аналогічною є ситуація і з імпортом кукурудзи – більшість країн або дещо збільшать обсяг закупівель, або залишать його на торішньому рівні. Проте, не зайве виділити величезну шкоду, завдану виробничому потенціалу цього регіону повенями, зафіксованими в 9 провінціях Ірану і 10 провінціях Іраку. Результатом цього стали очікування більш високих обсягів імпорту пшениці – сумарний приріст близько 1 млн. тонн.

Щодо ціноутворення в сегменті ячменю смію припустити, що низька вартість продукту дозволить ряду імпортерів, у першу чергу регіону MENA (Алжир, Саудівська Аравія, Лівія, Ліван та ін.), збільшити імпорт для відновлення колишнього рівня внутрішніх стоків, які було скорочено за останні 2 роки.

В цілому, наша команда чекає на збільшення імпорту зернових країнами MENA в 2019/20 МР.

 

Розмовляла Анна Танська

Реклама

Вхід