Сьогодні стенди «Made in Ukraine» вже цілеспрямовано шукають на міжнародних виставках – Ольга Трофімцева

Джерело

АПК-Інформ

372

Країни Північної Африки та Близького Сходу – одні з основних споживачів аграрної та харчової продукції у світі. Відповідно, для України, яка найближчим часом планує виробляти до 100 млн. тонн зернових та олійних культур щорічно, ринок цього регіону є дуже перспективним. З деякими державами регіону MENA Україна вже має тривалі та усталені зовнішньоторговельні відносини, а деяким ще необхідно презентувати українську продукцію. Про виклики та перспективи подальшої співпраці України та країн регіону MENA АПК-Інформ поговорив із найбільш обізнаною у цьому питанні людиною – в.о. міністра аграрної політики та продовольства України Ольгою Трофімцевою.

 

- Тільки цього року очільники Мінагрополітики зустрілися з представниками щонайменше трьох країн регіону MENA (ОАЕ, Туреччина, Іран) із приводу розширення торгових відносин. Ще низка держав погодила ветеринарні та фітосанітарні сертифікати на постачання з України агропродукції. Ольго Василівно, розкажіть більше про торговельні відносини України із країнами цього регіону. Якою українською агропродукцією цікавиться кожна з них?

- Перш за все, хочу сказати, що цей регіон дійсно є дуже важливим для нас із точки зору економічних і торговельних відносин в АПК з різних причин. По-перше, якщо подивитися на структуру українського аграрного експорту, то побачимо, що, зокрема, Єгипет входить до ТОП-3 країн-імпортерів нашої продукції АПК. По-друге, з багатьма країнами, такими як Туреччина, Саудівська Аравія, спостерігається теж дуже позитивна динаміка розвитку двосторонньої торгівлі і саме нашого агроекспорту зокрема. Ми приділяємо велику увагу цьому регіону. Окремо хочу сказати, що, згідно з експортною стратегією України, як секторальною, так і загальнонаціональною, країни регіону MENA, в тому числі Єгипет, Туреччина, ОАЕ, Саудівська Аравія, Ліван, Ізраїль та інші, входять до ТОП-20 ринків у фокусі для українського експорту, відповідно, ми будемо все більше орієнтуватися на них та концентруватися на роботі з ними. Зрозуміло, що всі зустрічі, які проводяться з представниками цих країн, – це лише частина роботи, це абсолютно нормальний робочий діалог, як і з будь-якими важливими торговельними партнерами. Тому подібні фізичні зустрічі відбуваються постійно, а окрім того, у представників Мінагрополітики України є постійний контакт із партнерами з міністерств цих країн. Це також є важливою частиною роботи – бути з ними на зв’язку, оскільки, коли ми говоримо про такі країни, як Туреччина чи Саудівська Аравія, а йдеться не лише про торгівлю, а й про інвестиції, нам просто необхідно підтримувати з ними хороші робочі стосунки.

Щодо структури агроекспорту з цим регіоном, то тут усе залежить від країни. Якщо, наприклад, взяти Саудівську Аравію, то минулого року Україна постачала туди такі продукти, як ячмінь, м’ясо птиці, соняшникова олія. Щодо Єгипту дещо інша ситуація: левову частку українського експорту займають кукурудза та пшениця, соняшникова олія, яка, до речі, присутня скрізь у ТОП-3 позицій. Стосовно ОАЕ, то вони купували частіше українську соняшникову олію, насіння ріпаку та свиріпи, а також яйця і м’ясо птиці. До Ізраїлю, який є відносно невеличким ринком, постачається досить багато продукції з України (більш ніж на 300 млн. дол. на рік), минулого року це були кукурудза, пшениця, олійні культури та соняшникова олія. Можна сказати, що наші три основні експортні позиції є незмінними – це зернові, олійні та олія, але до цього додається і м’ясо птиці, кондитерські вироби, які ми постачали до Ірану та інших країн цього регіону, відходи харчпрому – та сама макуха і шроти й ін.

 

- Хотілося б дещо зупинитися на Єгипті, який ще донедавна надавав перевагу українському зерну, та останніми роками значно скоротив його імпорт. Яка робота ведеться на міжвідомчому рівні наших держав для поновлення товарообігу?